2 червня у читальній залі імені Богдана Гаврилишина Наукової бібліотеки Прикарпатського (Карпатського) національного університету імені Василя Стефаника відбувся захід на пошану пам’яті професора Василя Васильовича Ґрещука. Під час заходу було презентовано книгу «Професор Василь Ґрещук: у любові до слова (Спогади, поезії, бібліографічний покажчик)», яку підготувала дружина Валентина Ґрещук та поетичну збірку Валентини Ґрещук «Я тобою дихаю й живу», яка присвячена чоловікові професорові Василеві Ґрещуку.
У теплій та зворушливій атмосфері згадували професора як мудрого Педагога, невтомного Дослідника, Людину великого серця. Саме сьогодні йому мало б виповнитися 76 років… У день, коли зазвичай лунають привітання, всі небайдужі люди зібралися, щоб поділитися спогадами, почути щирі слова відомих українських мовознавців, родичів, знайомих, друзів, колег, студентів , переглянути миті, зафіксовані на світлинах, зрештою, почути живий голос Василя Васильовича за допомогою аудіозапису.
Із вітальними словами на пошану професора Василя Ґрещука звернулися до всіх присутніх в.о. ректора Прикарпатського (Карпатського) національного університету імені Василя Стефаника Ігор Євгенович Цепенда, декан Факультету Філології Роман Богданович Голод та завідувач кафедри української літератури Степан Іванович Хороб. У своїх виступах вони підкреслили вагомість наукового доробку професора Василя Ґрещука, його роль у становленні кафедри української мови, збереженні традицій української філології, величезний внесок у розвиток українського мовознавства.
У онлайн-форматі до заходу долучилися відомі мовознавці з усієї України: Катерина Городенська, Анатолій Загнітко, Світлана Ковтюх, Тетяна Черниш, Світлана Шабат-Савка, Марина Навальна, Марія Федурко, Наталія Венжинович та інші, а також учні Василя Васильовича, які працюють вчителями української мови, зокрема, Світлана Козій. У своїх зверненнях присутні з глибокою шаною згадали професора Василя Ґрещука, відзначили його вагомий внесок у розвиток мовознавства, високий патріотизм, величезну любов до рідного слова. Усі з великою повагою і шаною відзначали високу професійність професора, його людяність й залюбленість у рідне слово. На заході лунав живий звук саксофона, улюбленого музичного інструмента Василя Васильовича. Це наповнило атмосферу ностальгією та теплотою. Усі мали можливість згадати і подякувати професорові за те, що він був у їхньому житті.
У залі панував особливий настрій – тихий, вдумливий, теплий – саме такий, який залишає по собі світла людина.
Ім’я професора залишається з нами – у серцях, у науці, у пам’яті!
