Кафедра української літератури: історія і сучасність
Кафедра української літератури факультету філології – один із найдавніших навчально-наукових підрозділів у структурі ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». Її відкриття відбулося разом із початком діяльності мовно-літературного факультету 1-го березня 1940 року в Станіславському учительському інституті, а згодом своє становлення і розвиток кафедра проходила в умовах реорганізації як факультету (історико-філологічного – 1951-1969 рр., філологічного – 1969-2004 рр., Інституту філології – 2004-2015 рр., а з 2015 р. – Факультету філології), так і вищого навчального закладу (педагогічного інституту – 1950-1992 рр. та університету – з 1992 р., що в 2004 р. набув статусу «національного»). Така видозміна факультету і вишу несла з собою і відповідну кореляцію у функціонуванні кафедри. Адже якщо раніше в учительському інституті навчання тривало 2 роки, в педагогічному інституті – 4 роки, то в університеті – 5-6 років, якщо колись на кафедрі працювали кілька осіб, то тепер – десятки, якщо серед них були одиниці з науковим ступенем та вченим званням, то нині – всуціль з науковими ступенями та вченими званнями. Водночас із реорганізацією вишу та факультету посутньо змінювалася робота кафедри української літератури (удосконалювалися навчальні плани у викладанні базових літературознавчих дисциплін, розроблялися нові фахові курси і спецкурси, вводилися нові програми до підготовки філологічних кадрів, було відкрито магістратуру, аспірантуру і докторантуру, започатковано роботу спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій з української літератури – 1996р., а з 1994 р. почав виходити філологічний вісник і т.ін.).
Майже впродовж 80 років кафедра неодноразово міняла і свою назву, і свою структуру: з 1940 по 1941 рік вона об’єднувала як викладачів української мови, так і викладачів української літератури (завідувач – старший викладач, літературознавець Михайло Донченко); з 1944 по 1946 рік кафедра була спільним осідком для викладачів української та російської літератур (завідувач – російський літературознавець Сергій Яржемський), а з 1946 по 1950 рік для викладачів української мови та літератури, завідувачем якої знову ж таки був Михайло Донченко; від 1950 по 1952 рік об’єднану кафедру української та російської літератури очолював доцент, кандидат філологічних наук, український літературознавець Олександр Лисенко. З 1953 по 1954 рік кафедра вперше постала як самостійний осередок. У цей час на кафедрі працював відомий дослідник творчості Тараса Шевченка (пізніше – лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка) Юрій Івакін. З 1955 по 1960 рік кафедра знову стала спільною для викладачів української літератури та української мови (завкафедри – літературознавець Сергій Гуцало). Традиція об’єднаних кафедр з українського літературознавства та мовознавства продовжувалася аж до 1970 року, коли її почергово очолювали кандидат філологічних наук, професор Павло Нісонський (знаний дослідник творчості Миколи Бажана, поет і прозаїк) та кандидат філологічних наук, доцент Люція Батюк (славіст-мовознавець, поетеса).
Нова сторінка в історії кафедри української літератури як самостійного структурного підрозділу зв’язана з тим, що, згідно з урядовою ухвалою, Івано-Франківському педагогічному інституту було присвоєно ім’я визначного українського класика-новеліста, нашого краянина Василя Стефаника. На тоді (з 1971 р.) й аж до середини 80-х років кафедрою керувала кандидат філологічних наук, професор Любов Кіліченко (відома дослідниця дитячої літератури, франкознавець і фольклорист). Після неї кафедру очолювали кандидат філологічних наук, професор Володимир Полєк (знаний літературознавець-медієвіст, краєзнавець-культуролог) і доктор філологічних наук, професор Юлія Кочерган (дослідниця творчості Олександра Довженка). З 1988 по 1992 рік кафедрою завідував кандидат філологічних наук, старший викладач Олег Пилип’юк (дослідник творчості Тараса Шевченка, а також методології літературознавства). Нового піднесення набула робота кафедри зі зміною статусу навчального закладу у 1992 та 2004 роках, коли активно впроваджувалися засади університетської освіти та науки. Починаючи з 1994 року й по сьогодні кафедру очолює доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України, член Національних спілок письменників та журналістів Степан Хороб (дослідник теорії та історії української драматургії, національного театру і кінематографу).
Упродовж багатьох літ на кафедрі склалася добра традиція: залучати до навчальної та науково-педагогічної роботи українських письменників. У різні періоди тут працювали Володимир Омельченко (поет), Юрій Івакін (літературознавець і критик), Павло Нісонський (поет і прозаїк), Степан Пушик (поет-пісняр, прозаїк і фольклорист). Нині на кафедрі працюють члени НСПУ Євген Баран (критик і літературознавець, перекладач), Ольга Слоньовська (поетеса, прозаїк), Степан Процюк (поет, прозаїк, есеїст), Степан Хороб (літературознавець, перекладач). Доречно зауважити, що протягом багатьох років так чи інакше (хто через навчання на факультеті, хто через навчання в аспірантурі і докторантурі) з кафедрою підтримували тісні зв’язки такі художники слова, як Роман Федорів, Володимир Качкан, Марія Бабій, Юрій Винничук, Юрій Андрухович, Тетяна Малярчук, Іван Андрусяк, Іван Ципердюк, Любомир Стринаглюк, Марія Дзюба, Галина Петросаняк, Ольга Деркачова, Микола Васильчук, Світлана Бреславська, Ганна Арсенич, Світлана П’янкова, Василь Тулай, Наталя Ткачик, Роман Черковський та ін. Загалом за сприяння кафедри української літератури, головно через багатолітнє існування при ній літературної студії «Зав’язь», членами НСПУ стали понад чотири десятки випускників-філологів (керівники студії – Степан Пушик, Євген Баран).
Ще одна добра традиція, що її розвивають на кафедрі багато років поспіль: підготовка висококваліфікованих кадрів філологів-україністів. З цією метою запроваджуються нові нормативні курси та спецкурси, оновлюються навчальні плани та робочі програми з літературознавчих дисциплін, актуалізується темарій з курсових, бакалаврських та магістерських робіт, повсякчас збагачується методика у викладанні профілюючих предметів з історії української літератури, теорії літератури, літературної критики з тим, щоб наблизити ці курси до вимог сьогодення. Протягом останнього десятиліття значна увага приділяється методології літературознавчих вчень (запроваджено такі курси, як «Українська література: система методологічних поглядів та оцінок», «Історія і теорія літературознавства», «Методологічні концепції історії української літератури»), а також введено до навчального процесу корпус спецкурсів та спецсемінарів з актуальних проблем літературно-художньої творчості: письменницької психології образотворення, поетики твору, аналізу твору крізь призму новітніх методологій, літератури української діаспори, фольклорно-міфологічних засад авторської ідейно-естетичної свідомості тощо.
Такий підхід у викладанні літературознавчих дисциплін сприяв тому, що впродовж останніх десяти років ціла низка студентів ставала переможцями і призерами всеукраїнських студентських олімпіад та всеукраїнських студентських наукових конкурсів (Олеся Машталер, Наталя Шиманівська, Наталя Дідух, Наталя Пастух та ін.), публікувала свої літературознавчі студії у фахових виданнях України (12 статей), а також у літературно-художньому альманасі «Прообраз», що його готують викладачі кафедри української літератури (вийшло 3 випуски) і, найголовніше, такі студенти здебільшого стають аспірантами й успішно захищають на спеціалізованій вченій раді кандидатські дисертації (з 1996 по 2018 рік їх число сягає понад 50 осіб). Доречно зазначити, що кафедра української літератури на 80% укомплектована з випускників Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Загалом на засіданнях спецради захищено на сьогодні понад 100 кандидатських дисертацій з різних навчальних закладів України. З відкриттям на кафедрі докторантури (2009 рік) успішно захистили свої докторські дисертації викладачі кафедри Наталія Мафтин, Світлана Луцак, Роман Піхманець, а також працівники інших кафедр та навчальних закладів (Марія Федунь, Анна Ільків, Ольга Деркачова). Підготували до захисту докторської дисертації Олександр Солецький, Наталя Мочернюк, Микола Васильчук, Тетяна Качак.
Сьогодні на кафедрі працює 12 осіб професорсько-викладацького складу й лаборант. З них 4 доктори наук, професори (Хороб Степан, Голод Роман, Мафтин Наталія, Піхманець Роман), 8 кандидатів наук доцентів (Баран Євген, Вівчарик Наталя,Залевська Оксана, Плетенчук (Курінна) Наталя, Процюк Люба, Процюк Степан, Слоньовська Ольга і Шевчук (Табачин) Лариса). В докторантурі навчаються Тетяна Качак та Галина Випасняк, в аспірантурі – Наталя Голод, Оксана Гнатюк, Галина Кузнецова, Богдан Стрільчик, Злата Касіян, Світлана Ковтун, Леся Фенюк. Отож науковий та педагогічний потенціал кафедри відчутний не лише в роботі факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, а й в українській літературознавчій науці. Невипадково викладачі кафедри залучені до написання академічної історії української літератури (доцент Баран Є.М., професори Мафтин Н.В., Піхманець Р.В., Хороб С.І.), часто виступають офіційними опонентами на захисті кандидатських і докторських дисертацій (професори Хороб С.І., Піхманець Р.В., Голод Р.Б., Мафтин Н.В., доценти Баран Є.М., Вівчарик Н.М., Солецький О.М.), успішно здійснюють наукове керівництво кандидатських і докторських дисертацій ( проф. Хороб С.І. – 11 канд. і 2 докт., проф. Голод Р.Б. – 3 канд. і 1 докт., проф. Мафтин Н.В. – 3 канд., проф. Піхманець Р.В. – 3 канд., доц. Баран Є.М. – 8 канд., доц. Слоньовська О.В. – 4 канд., доц. Курінна (Плетенчук) Н.С.- 1 канд.), беруть участь у Всеукраїнських та Міжнародних наукових конференціях і конгресах, зчаста організовуючи такі форуми у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, здебільшого присвячених творчості «Покутської трійці».
Відтак на кафедрі тісно підтримують наукові зв’язки з провідними академічними установами Києва та Львова, цілим рядом університетів України, а також закордонними інституціями з Польщі (Варшава, Краків, Люблін), Німеччини (Мюнхен), Чехії (Прага, Оломоуц, Брно), Словаччини (Пряшів), США (Філадельфія, Іллінойс). Продуктивною формою залучення провідних українських та зарубіжних учених, а також художників слова до діяльності кафедри впродовж останнього десятиліття стало надання університетом звання почесного доктора (doctorgonoriscauza) цілому ряду визначних особистостей – письменникам, громадсько-політичним діячам, героям України – Дмитрові Павличку, Іванові Драчеві та Романові Іваничуку, академікам НАН України, професорам Леонідові Рудницькому (США) та Стефанові Козаку (Польща), літературознавцю Ользі Гнатюк (Польща), лауреату Нобелівської премії, білоруському прозаїку Світлані Алексієвич (Білорусь) та ін.
За роки існування кафедри української літератури її викладачами були знані в Україні фахівці з національного письменництва: лауреати Шевченківської премії Юрій Івакін та Степан Пушик, професори Володимир Омельченко, Павло Нісонський, Володимир Полєк, Любов Кіліченко, Олена Гнідан, Юлія Кочерган, доценти Олександр Лисенко, Елеонора Лисенко, Алла Мельничук, Марта Хороб, Олег Пилип’юк, Любов Ободянська, Вікторія Чобанюк, Лариса Табачин (Шевчук). Кафедра пишається своїми вихованцями, які стали докторами наук, професорами: Володимиром Качканом (Івано-Франківськ), Зеновією Нагачевською (Веклин, Івано-Франківськ), Світланою Луцак (Івано-Франківськ), Галиною Мазохою (Білінською) (Переяслав-Хмельницький), Зіновією Нагачевською (Веклин) (Івано-Франківсько)Іваном Остащуком (Київ), Марією Федунь (Івано-Франківськ), Галиною Савчук (Білавич) (Івано-Франківськ), Наталією Благун (Івасишин) (Івано-Франківськ), Анною Ільків (Харченко) (Івано-Франківськ), Ольгою Деркачовою (Писаревою) (Івано-Франківськ), Оксаною Когут (Івано-Франківськ), Галиною П’ятківською (Костишин) (Піза, Італія) та ін.
Нинішній професорсько-викладацький склад кафедри української літератури за своїм потенціалом і напрямами наукових зацікавлень здатен виконувати різноманітні завдання не лише щодо підготовки фахівців-філологів, а й у виданні літературно-художніх творів. Так, впродовж останніх років члени кафедри підготували і видали колективні монографії «Василь Стефаник – художник слова», «Нариси з поетики української літератури» (у 2-х кн.), «Шевченко. Франко. Стефаник», «Покутська трійця» в розвитку загальноукраїнського літературного процесу кінця ХІХ – початку ХХ століття», «Тарас Шевченко: погляд з третього тисячоліття», «Василь Стефаник: наближення» (дві останні за участю Варшавського університету), 16 осібних монографій, сотні статей у вітчизняних та зарубіжних часописах тощо. Кожен член кафедри має свої об’єкти і предмети дослідження, але в сукупності витворює цілком самобутню «школу прикарпатського літературознавства».