Письменницькі щоденники вважаються чи не найцікавішою і чи не найбільш
затребуваною літературою в середовищі читацької публіки. Вникаючи в описані
події, реципієнти ніби переміщуються в часі на багато років назад й отримують
нагоду побачити з дуже близької відстані, а зважаючи на велику дозу емпатії,
емоцій та складних особистісних переживань письменника-очевидця, – наче
під потужним мікроскопом неупередженим поглядом охоплювати все, що тоді
відбувалося. У цій книзі, власне Томі 1, пропонуємо Пушикові записи, зроблені
протягом 1988–1992 рр. На ділі це був надзвичайно складний історичний час,
до краю злиденний матеріально, майже тупиковий, коли українцям приходилося виживати узагалі без зарплат, пенсій і стипендій інколи навіть по кілька
місяців підряд, а міським жителям залишалося надіятися хіба що на свої мізерні
дачні ділянки й присадибні городи стареньких батьків у селах, доношувати в
буквальному розумінні до дір одяг та взуття, яким уже давно минули всі терміни
придатності й постійно харчуватися в основному картоплею. Проте водночас
це була знакова доба руйнацій колоса на глиняних ногах – СРСР, переломний
момент появи жовто-блакитних і червоно-чорних знамен під час масових рухів
і стихійних виступів, блискучих тризубів на лацканах піджаків. Це був час проголошення Української держави, самовідданої боротьби за її цілісність і завтрашній день українського народу, жертовності, справжньої звитяги, пасіонарності
й питомого патріотизму.
Читаючи щоденникові записи Степана Григоровича, навіть юне покоління
матиме нагоду багато чого переосмислити з того, що вже ним почерпнуто з історії України, гордитися своїми батьками й дідами і продовжувати їхню справу.
Авторський стиль і правопис (частково) періоду написання щоденника Степаном Пушиком збережено. Світлини доповнюють щоденникові записи й ілюструють віхові події в житті автора.
Вийшов перший том щоденників Степана Пушика
